Лялька-мотанка Зимовий Ангел

Моя першенька. Давно захоплююся ними, але аж тепер наважилася зробити на конкурс "Палітра місяця". Тепер розумію, що наші предки були набагато мудрішими за нас, коли робили ляльки для своїх дітей власноруч, вкладаючи туди сакральний зміст - так лялька була і іграшкою, і оберегом

Перші спроби шити іграшки

Цього літа на мене напала тільдоманія. Я просто закохалася у чарівні ляльки - вони здаються якимись казковими, повітряними, з іншого виміру.
Моя перша Тільда - це зайчиха, яку ми охрестили Любцею))) Старша доня щодня ходила з нею в садок і лягала спати, тому зараз вона виглядає доволі поношеною. Любця чемна дівчинка, тому шилася без проблем і за один вечір. Є фото, де вона відразу після "народження":

Далі у нас з"явився Лис Микита, але був недовго, бо поїхав жити до Косова до моєї сестри.    Ми разом шили Лиса, ще фарбували тканину в оранжевий колір харчовими барвниками, бо у навності мали лише білу. За викрійку мордочки взяли розгорнутий конус. Потім дійшли висновку, що якби пошили нашого звіра з білої тканини, то вийшов би цілком пристойний білий пацюк. Моя Наталя має фанатичний захват від лисиць і всього, що з ними пов"язано, тому від Микити була у захваті)))

Наступним став песик Бублик. Бублик у нас поїхав найдальше - до Канади. Його я шила на замовлення своєї коліжанки для її синочка Ромчика. Він фанатіє від собак так само, як моя сестра від лисиць. Особливість Бублика - він шитий виключно руками, без застосування швейної машинки. Так сталося випадково, бо я почала шити іграшку, коли гостювала у мами. Ця собака-обіймака з успіхом може використовуватися в якості подушки:

Шила б знову, але у мене сезонна хвороба - в"язання називається))) Мушу трошки перехворіти)